У Харкові судді затягують процеси по буллінгу, а директори шкіл рідко пишуть заяви до поліції

Якщо буллінг, який психологи називають системним захворюванням колективу, не зупинити, він може завершитися побиттям жертви, кажуть поліцейські.

Судді обирають Соломонові рішення

Буллінг в українських школах подібний вірусу – хоч раз в житті, але з ним стикався кожен. Якщо не в якості жертви (хоча близько 60% нинішніх учнів зізналися, що над ними в школі знущалися – прим. авт.), то вже точно, як спостерігач. І лише деякі класи можуть похвалитися імунітетом до колективного цькування.

На закон про буллінг, який стартував на початку 2019 року, покладали чималі надії – нарешті і на агресивних учнів знайдеться управа. І правоохоронці, і громадськість очікували вала звернень і як наслідок – судових процесів і штрафів для батьків буллерів. Але по факту в 2019 році в поліції Харківської області зареєстрували всього 6 протоколів про цькування в школі.

В поле зору правоохоронців потрапили навчальні заклади в Слобідському та Київському районах Харкова, а в області - в Ізюмському, Харківському та Нововодолазькому районах, перераховує старший інспектор з особливих доручень ювенальної превенції УПД ГУНП Олег Мотрич. Усі адмінпротоколи дійшли до суду, але рішення винесли по половині – і все, як не дивно, в Харківській області, не в Харкові.

"У Ліпцах, Ізюмі та Новій Водолазі судді постановили оштрафувати батьків буллерів на 850 гривень. У Харкові дві справи відправили на доопрацювання, одну закрили. Судді часто обирають соломонове рішення в питаннях про буллінг: ні тим, ні іншим. Затягують розгляд протоколів на три місяці, повертають на дорозслідування ... У судовій практиці дуже мало прецедентів по буллінгу", - пояснює ситуацію Мотрич.

Так судді двічі загортали справу в Київському районі – претензія служителів Феміди була в тому, що правоохоронці хоч і зібрали докази багаторічного цькування над хлопчиною, але не зафіксували, о котрій годині якого дня буллер знущався над ним. Ситуацію можна було б назвати комічною, але навряд чи вона така для хлопчиська, який розраховував на захист закону, якщо вже оточення розписалося в бездіяльності.

"Що таке буллінг? Це цькування, процес, який відбувається не за один день. Психологи окреслюють період цькування – не менш 90 днів – це той термін, що може завдати шкоди психіці дитини", - нагадує старший інспектор.

Природа цькування

Буллінг у школах був завжди – так агресивна дитина, ображаючи і принижуючи слабкого, намагається самоствердитися, пояснює поліцейський. Якщо вже з навчанням або спортом не склалося, залишається тільки пресувати кого-то.

Насправді цькування – комплексна проблема, і в ній завжди три учасники: жертва, агресор і спостерігач, розставляє крапки над "i" психолог Юлія Букіна. Причому спостерігачами бувають не тільки однокласники, а й дорослий, який може вплинути на ситуацію, але з якихось причин цього не робить. Якщо ж учасників конфлікту менше, тоді це не цькування зовсім, а щось інше.

"Буллінг – системне захворювання колективу. У дітях сильні тваринні інстинкти, які збивають хлопців в одну зграю. І якщо в колективі немає спільної мети, він вибере її собі сам. Але не разом готуватися до виступу, а разом цькувати Петю. Це соціальні закони, і тут велика відповідальність лежить на дорослому, тому що дітям з глухого кута не вибратися. І коли кажуть: "Та нічого, розберуться самі" - не розберуться. Ситуація буде лише погіршуватися і набирати обертів. Коли діти бачать мовчазне невтручання дорослого – це потурання, і з часом воно переросте в щось нехороше", - докладно описує природу цькування психолог.

"Щось недобре" традиційно виходить за рамки шкільного цькування, перетворюючись на синці і перелами, констатує Олег Мотрич. Наочний приклад – нещодавня заява про побиття 16-річної школярки однокласником.

"Почали з'ясовувати, і дізналися, що цієї ситуації передував буллінг – хлопчисько штовхав, щипав, обзивав і, нарешті, відлупцював. Але побиття – це вже не буллінг. Це нанесення тілесних ушкоджень, хуліганство – і кримінальна відповідальність", - підкреслює старший інспектор.

Недолюблені проти невпевнених

Об'єктом для цькування вибирають дитину, відмінну від інших, щоб було, за що зачепити, не має значення, гарне це або погане, розповідає Юлія Букіна. При цьому жертви буллінгу мають подібні риси, інакше вони не стали б жертвами.

"Чіпляють всіх і завжди. Але одну дитину зачепили – вона не дала жодної реакції, і її нецікаво труїти. А у жертви є моменти, які не дозволяють їй відмовитися і не давати потрібну агресору реакцію. Це, як правило, діти, невпевнені в собі, з низькою самооцінкою, які не вміють себе захищати і контролювати. У об'єктів цькування часто немає підтримки, яка дозволила б уникнути ситуації", - докладно описує портрет уразливої дитини психолог.

Утім, від буллінгу страждає не тільки жертва, але й однокласники-спостерігачі, в чиїй присутності розігрується драма. Школярі відчувають сором, що не боронили слабшого, і безпорадність: якщо я опинюся в такій же ситуації, мене ніхто не захистить.

"Дитина втрачає впевненість в собі, думає, що міг заступитися, щоб змінити ситуацію. Насправді ми не знаємо, як вплинуло б втручання цього школяра. Але в підсумку діти-спостерігачі відчувають від буллінгу не менший стрес, ніж жертви", - підкреслює Юлія Букіна.

Що до буллера, то тут картини загальної немає – цькування може організувати як хлопчик, так і дівчинка, причому останні часом винахідливіші за хлопців. Рівень заможності родини буллера також не грає особливої ролі. Куди важливіше емоційний розвиток школяра – булери завжди недолюблені діти, які не одержують достатньої уваги від рідних.

"Чому у дитини є потреба принижувати, самостверджуватися за рахунок іншого? Травмовані діти, які травмують інших, можуть рости в різних сім'ях", - зазначає психолог.

Вигнати не можна залишити

Навіть після рішення суду, буллера зі школи вигнати не можна. Але зміна навчального закладу, як для агресора, так і для його жертви, часто не приносить очікуваних результатів.

"Якщо в колективі залишилися ті ж правила й умови, цькування повториться, але з іншими учасниками. З'явиться наступна жертва і наступний агресор. Тому потрібно працювати і з учителем, і зі спостерігачами. Так, звичайно переводять жертву, тому що дитині після цькування некомфортно залишатися. Але школяра потрібно вивести з позиції жертви, навчити, як постояти за себе, захищати свої інтереси, підвищити його самооцінку. І зняти стрес, який дитина отримала через цькування. Якщо ми його переведемо, але не опрацюємо інцидент, дитина в іншому колективі почне навколо себе акумулюватися схожу ситуацію", - підкреслює психолог Букіна.

Школи не звертаються

Із початку 2020 року у правоохоронців вже три адміністративних протоколи по буллінгу. Могло б бути і більше, адже право звертатися зі скаргою в поліцію на малолітнього порушника є і у шкіл, і навіть не право – обов'язок. За замовчування факту буллінгу в стінах навчальних закладів його директора і вчителя можуть оштрафувати. Але всупереч закону керівники шкіл вкрай рідко пишуть заяву правоохоронцям.

"Коли після заяв про буллінг ми починаємо перевіряти ситуацію, нерідко в школах чуємо, що провели медіаторскі заняття, діти помирилися – і все стало добре. Насправді як бив всіх – так і продовжує. Очевидно, в школі не розуміють, що спочатку йде буллінг однокласників, потім агресору стане мало однолітків – і він почне цькувати вчителя", - ділиться спостереженнями Олег Мотрич.

Директори дійсно часто приховують інциденти з цькуванням, всіляко вмовляють батьків, щоб ті не давали хід справі, погоджується психолог. Іноді справа доходить до смішного.

"Підлітка – нормальна дитина, рухливий, адекватний, не ботан – взялися обзивати однокласники. Батьки звернулися до вчителя, та пообіцяла припинити цькування, але так нічого і не зробила. Мама пригрозила, що напише заяву в поліцію. І після чергової витівки буллерів, коли не було реакції з боку директора на їхні дії, жінка написала заяву. Не на школу, а на батьків буллера. Але в школі так перелякалися! Директор сиділа і плакала, казала, що їй 5 років до пенсії, а раптом справа піде далі, дійде до райвно, мене знімуть з посади, я так боюся – заберіть заяву! Мама відповіла, що боїться, як би син у відповідь на знущання не вдарив, не розрахувавши сил. Або не вийшов у вікно у відчаю. І директор припинила спектакль", - розповідає психолог.

"Якщо ми після кожного такого випадку (буллінг - прим. авт.) будемо писати заяву в поліцію, то у нас правоохоронці не зможуть знаходити шахраїв, злодіїв, убивць. Ми повинні виявити і спробувати ліквідувати випадок, а якщо не виходить, звертаємося в поліцію. Випадки буллінгу бували і 5, і 20, і навіть 45 років тому, коли не чули такого модного слова. І завжди школа спільно з батьками виявляли такі інциденти і намагалися вирішити позитивно для всіх. Зараз я написала в поліцію – скандал, суд. А нам ще працювати з учителем, батьками, учнями. Чи не краще за допомогою психологів вирішити питання так, щоб дитина не постраждала психологічно, щоб спокійні були батьки і щоб вчителі могли працювати спокійно?" - парирує директор департаменту освіти Харківської міськради Ольга Деменко.